Авторам

У чому різниця між корегуванням і редагуванням?

Відповідь на це запитання знає небагато людей, і навіть фахівцям, які працюють у видавничій сфері, непросто розмежувати ці процеси. Спробуємо надати її, адже правильне загальне розуміння вказаних процесів, по-перше, допоможе нашому замовнику чи автору вибрати той перелік послуг, який відповідатиме його бажанням, цілям і фінансовим можливостям, а по-друге, сприятиме отриманню очікуваного результату з огляду на якість і строки виконання обумовлених завдань.

Щоби швидко отримати відповідь, звернімося до можливостей штучного інтелекту, а саме програми «Microsoft Copilot» (детальніше про неї дивіться тут). 19 жовтня 2024 р. Copilot надав таку відповідь.

• Перевірку фактичної точності.
• Підвищення зрозумілості та логіки аргументів.
• Оптимізацію структури та організації тексту.

Корегування більше пов'язане з технічними аспектами тексту:

• Виправлення орфографічних помилок.
• Перевірка пунктуації.
• Виправлення граматичних помилок.

Існують ще й такі узагальнення: редагування фокусується на покращенні якості рукопису, тоді як коректура – на усуненні помилок у ньому чи в підготовленому макеті. Часто редагування вважають мистецтвом, а корегування – наукою.

Лінгвістичне й технічне – два основні види цих двох процесів. Перше стосується безпосередньо тексту, друге – його форматування.

Розкриємо ці процеси трохи детальніше, від простого до складного.

Корегування можливо проводити після редагування (класичний підхід, що забезпечує найвищу якість) або без нього.

Коректор не розглядає смисловий і стилістичний складники настільки ж докладно, як редактор.

Він перевіряє відповідність готового, зверстаного твору нормам Українського правопису (тобто чи немає в ньому орфографічних, граматичних і пунктуаційних помилок), а також «відловлює» випадкові помилки (наприклад, друкарські), пропущені редактором.

Загалом коректор працює над такими аспектами:

1.  Загальна зв’язність і зрозумілість тексту. Якщо якась частина сприймається важко, коректор повинен повідомити про це редактору та/або перекладачеві (якщо такі процеси було замовлено).

2.  Відсутність у тексті одруків, орфографічних, граматичних і пунктуаційних помилок.

3.  Однотипність форматування текстів (слів, знаків пунктуації, стилів оформлення назв структурних одиниць, виносок, таблиць, формул тощо).

4.  Правильність оформлення довідкового апарату видання, повнота бібліографічного опису.

5.  Наявність відповідних посилань на джерела цитат і цифрових даних у тексті.

6.  Правильність написання та уніфікація термінів, символів, одиниць вимірювання, умовних скорочень, однаковість форми позначень в ілюстраціях і тексті.

7.     Відповідність колонтитулів і змісту сформованій структурі.

Робота коректора із замовником за замовчуванням не входить до стандартного пакета послуг.

Редагування тексту передбачає перевірку та покращення контенту з лінгвістичної, логічної та фактичної точок зору, щоб підвищити загальну якість наданої інформації.

Сфера діяльності редактора набагато ширша, ніж коректора, адже він працює також над смисловими та стилістичними помилками, зокрема:

·       здійснює літературне опрацювання авторського оригіналу, вдосконалює композицію видання, усуває смислові невиразності, уточнює формулювання; редакторською майстерністю сприяє підвищенню мовного й літературного рівня видання;

·       визначає правильність логічних висновків;

·       перевіряє відповідність інформації процитованим джерелам; стежить за точністю посилань на першоджерела, правильністю використання термінів і фактів;

·       надає допомогу авторам у визначенні композиції видання (розміщення частин, розділів; підготовлення апарату книги: передмови, бібліографічних довідок, іменних та предметних покажчиків, коментарів тощо), погоджує з ними доповнення, скорочення;

·       стежить за дотриманням упорядкованої, чіткої структури;

·       удосконалює форматування текстів (виділення ключових елементів).

Робота редактора з рукописом, тобто матеріалом до його верстання, зазвичай проходить стадію зняття питань з автором / замовником чи доведення до нього істотних правок і входить до стандартного пакета послуг, але час такої спільної роботи обчислюють окремо, адже тривалість такої роботи неможливо визначити заздалегідь.

Роботи щодо опрацювання бібліографічних посилань і списків використаних (рекомендованих тощо) джерел стандартно не входять до завдань із корегування та редагування. Замовник послуг одразу ж або після отримання від видавництва так званого пробного редагування повинен визначитися із цим питанням, зважаючи на особливості, викладені нижче.

Оформлюючи посилання і списки використаних джерел, фахівець, який виконує їх корегування, працює в межах матеріалу, поданого автором. Звертає увагу лише на таке:

·       розташування різних елементів;

·       пробіли;

·       знаки пунктуації (тире, двокрапки, крапки з комою тощо);

·       виділення курсивом;

·       наявність абревіатур URL або DOI;

·       уніфікованість подання дат;

·       граматичні, пунктуаційні, орфографічні помилки;

·       скорочення слів;

·       окремі випадки недостатності даних.

Натомість редактор, окрім завдань, що виконує фахівець із корегування посилань і списків використаних джерел, здійснюючи також пошукову діяльність, установлює необхідні відсутні елементи і перевіряє елементи посилань / джерел, що викликають питання чи є суперечливими. Зокрема:

а) у разі звичайного редагування (1 група складності):

·       визначає (самостійно чи у співпраці з автором) елементи, яких не вистачає, наприклад: місце видання, видавництво, рік, діапазон або кількість сторінок, склад авторів тощо;

·       перевіряє актуальність електронних посилань;

·       однотипно оформлює дати й номери, що стосуються нормативних актів;

·       опрацьовує окремі посилання / джерела іншими, крім української та російської, мовами;

б) у разі ускладненого редагування (2 група складності) – також:

·       перевіряє назви сайтів, дати розміщення матеріалів на них;

·       опрацьовує посилання / джерела іншими, крім української та російської, мовами (не більше 20 %);

·       проставляє дати звернення до електронних ресурсів там, де їх не вистачає;

в) у разі складного редагування (3 група складності) – також:

·       опрацьовує посилання / джерела іншими, крім української та російської, мовами (20–50 %);

·       перевіряє посилання / джерела на повторюваність, застосовує підходи до оформлення повторних посилань;

·       переводить посилання / джерела у формат іншого ДСТУ;

·       укладає список використаних джерел;

г) у разі найскладнішого редагування (4 група складності):

·       опрацьовує посилання згідно з іноземними стандартами оформлення;

·       здійснює пошук і додавання DOI.

Отже, замовник послуг може ухвалити одне з таких рішень стосовно бібліографічних посилань і списків використаних (рекомендованих тощо) джерел:

·       залишити їх без редакційного опрацювання;

·       замовити корегування бібліографічних посилань і/або списків;

·       замовити редагування бібліографічних посилань і/або списків певної групи складності.

Для підготовки матеріалу було використано такі основні джерела:

1.     Сологуб Д. Редагування та коректура – в чому різниця? Content Writer : вебсайт. 15.07.2024.

2.     Памплона Ф. Редагування та коректура: Важливість, відмінності та поради. Mind the Graph : вебсайт. 10.05.2022.

3.     Ліннік Л. У чому відмінність редагування від коректури тексту? Профпереклад : вебсайт / Бюро пер. «Профпереклад», Київ.

4.     Про затвердження Випуску 1 «Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників : наказ М-ва праці та соц. політики України від 29.12.2004 № 336. База даних «Законодавство України» / Верхов. Рада України.

5.   Про затвердження нормативної документації з праці та професійної кваліфікації : наказ Держ. ком. телебачення і радіомовлення України від 20.11.2006 № 288. База даних «Законодавство України» / Верхов. Рада України.